Стилі керівництва та наша спільна біда

З огляду на дії українських політиків, хочеться доповнити загальноприйняту типологію політичного лідерства.

Отже, до звичних авторитарного, демократичного та відстороненого стилів управління можна додати ще кілька суто українських. Точніше, це навіть не стилі, а явища, наша спільна біда.

  1. Стиль маріонетки. І лідер ніби відомий, і команда. І хтось щось робить, говорить, переконує… Але, як казав Станіславський: «Не вірю!». Не вірю, бо знаю, що за ниточки політика смикають зовсім інші люди. І деколи ці ниточки можуть простягатися навіть з далеких країн. Тож і дії таких псевдо керівників передбачити складно, надто вже ниточки довгі. Як не дивно, чимало люду в захваті від таких спектаклів! Бо надто вже постановка вдала, сучасна, з урахуванням психологічних та соціальних особливостей громадян. Ось і платимо ми за такі вистави шалені кошти з надією, що колись ця казка перетворить і наше життя на казку.
  2. «Патріотичний» стиль. Патріотичний взято у лапки не тому, що це назва, а тому, що це патріотизм названий. Ось дивишся у ці щирі очі, чуєш вагомі аргументи та переконання на солов’їній українській мові, споглядаєш вишиванку ручної роботи на стрункій фігурі, і так хочеться вірити, підтримувати… Але здоровий глузд насторожено шепоче: «Зачекай! Хай мине час і патріот покаже себе на ділі». Як у воду дивився! «Патріот» проривається до державного корита, в очах зникає щирість, переконання стають іншими, вишиванка тріщить на огрядному тілі, обличчя не влазить в екран телевізора, проте мова лишається солов’їною.
  3. Кашовар-дезертир. Суть такого правління полягає у тому, щоб за час керівництва встигнути заварити якомога більше каші, та такої, щоб усі вже були по горло нею ситі, а вона все не закінчувалася. І головне, що такий кашовар щиро вважає, ніби народ має бути йому вдячний за це відчуття огидної ситості. Зазвичай такий горе-кашовар має ще й чимало вірних кухарят, адже гуртом у цих справах веселіше, смачніше, та й безпечніше. Та коли приходить час відповідати за свої діяння такий політик швиденько пакує свої пожитки-каструлі та втікає у далекі і бажано теплі краї.

Хочеться сподіватися, що українські політики нарешті розроблять свій унікальний стиль керівництва, який не викликатиме саркастичні асоціації, а приноситиме користь не лише їм самим, а народу.


Команда блог-платформи Укропчики не несе відповідальності за зміст блогів.
Думка редакції сайту може відрізнятися від авторського.
Поділитись в соціальних мережах
укропчик

Укропчик

Коментувати