Єва і Ліліт як архетипи жіночої сутності

“Гріхопадіння”/ Cornelis van Haarlem, Голландія, 1592



Згідно з міфологічним тлумаченням, першою дружиною Адама до створення Єви була Ліліт. Проте Адам ніяк не міг ужитися разом з Ліліт: коли він забажав злягатися з нею, вона ображалася, якщо він просив її лягти знизу. “Я не буду лежати знизу. Ми рівні один одному, бо обидва створені з пороху земного”, – говорила вона. Ліліт вважала себе рівною Адамові, а коли той почав ставитися до неї як до нижчої істоти, покинула його і стала супутницею Сатани, володаря темних сил.

Отже, створена разом із Адамом, Ліліт починає “виборювати” свої права і сперечатися з Адамом. Вона мчить до пустелі, де злягається з демонами та народжує від них злих духів. Коли Адам поскаржився Господу на невірну дружину, Той послав по Ліліт трьох янголів Сеноя, Сансеноя і Семангелофа, аби ті або повернули Ліліт до Едему, а в разі незгоди втопили у морі. Але Ліліт відмовилася повернутися до Адама, натомість уклавши з небесними посланцями угоду. Янголи не знищили Ліліт, проте взяли з неї священну клятву, що жінка-демон не зайде до будинку, якщо побачить десь поруч їхні імена. Ліліт змушена була погодитись, але поклялася помститись Адаму та всім його нащадкам.  

Особливо багато уваги приділяється Ліліт у побутовій юдейській традиції. Оголосивши війну цілому світові, ця істота робить жінок безплідними, наводить порчу на породіль, зживає зі світу або ж підмінює немовлят. Згідно з повір’ям, Ліліт насилає на людей еротичні сновидіння та негативно впливає на матерів та новонароджених. Вона спокушає молодих чоловіків та забирає їх силу. 

На відміну від негативного юдейського, позитивним щодо Ліліт є гностичне тлумачення. Тут Ліліт подається як жінка розумна, котра не задовольняє самого Творця: сила розуму жінки загрожує картині світу в раю, тому Бог виганяє її і творить Адамові іншу, підкорену йому (метафорично – з чоловікового ребра) – Єву. А вигнанниця Ліліт, набирає подоби Змія (втілення мудрості та розуму) й повертається до раю, щоб спокусити свідомістю першочоловіка та його нову супутницю. Саме Ліліт в образі Змія, згідно з гностичним тлумаченням, відкриває божественній парі таємницю духовності та кохання.


“Ревність: Ліліт і Єва” / Юрій Клапоух, Україна, 2007

У Біблії Ліліт згадується лише один раз, у книзі пророка Ісаї, і це повідомлення є малоінформативним. В уривку, про який йде мова, говориться про Ліліт, що відпочиває у пустелі, де мешкали демони: “І будуть стрічатися там дикі звірі пустинні з гієнами, а польовик буде кликати друга свого; Ліліт тільки там заспокоїться і знайде собі відпочинок!” [Ісайя. 34:14].  

У християнській традиції, особливо популярній за часів середньовіччя, Ліліт трансформувалася в сукуба (від лат. succuba – “наложниця”) – втілення демонічного начала з ознаками жіночої статі. Цілі трактати присвячувалися цим сутностям, котрі нібито зранку й до вечора полювали на тих, хто не боровся з власною плоттю. Якщо чоловікам за злягання з “породженням пекла” тільки грозили пальцем, у гіршому разі – накладали покуту у вигляді посту, то жінок, запідозрених у стосунках з демонами-спокусниками – інкубами (лат. incubus від incubare – “бути зверху”) – тягли на вогнище. Адже від них можна було завагітніти, народивши каліку, потвору чи дитину з родимими плямами – такі й ставали колись речовим доказом найбільшого перед церквою злочину.

Образ демонічної жінки Ліліт пережив епоху. В добу Ренесансу через кабалістичне вчення юдейський міф про відьму Ліліт поширюється Європою та набуває нових рис. Тепер її звуть спокусницею та вбивцею, яка енергетично живиться молодими чоловіками. Запозичений з містичного вчення персонаж втрапив на плодючий грунт забобонів, адже фольклор середньовічної Європи у різних регіонах був перенасичений нічними створіннями жіночого роду.

Мине кілька століть, і на цих самих землях запалає фанатичний вогонь “полювання на відьом” – несамовите переслідування всіх інакомислячих в умовах феодального мракобісся та масових фобій під маскою демономанії. У добу “полювання на відьом” багато рис, притаманних фольклорній Ліліт, стали ознаками відьомства та аргументами задля смертного вироку багатьом жінкам. 

Негативне тлумачення образу Ліліт в єврейській патріархальній традиції зумовлює її культовий образ в сучасному європейському фемінізмі. Ліліт подається до тлумачення як архетипний образ, по суті, першої феміністки, що відстоює право вільного вибору, статеву рівноправність, силу жіночості та сексуальну свободу. Розумна Ліліт протиставляється Єві як винятково тілесній жінці, жінці без розуму, оскільки остання виступає цілком придатним сексуальним об’єктом для панування Адама.

Докладніше: “Еволюція інтимності: від Едему до Мережі”


Команда блог-платформи Укропчики не несе відповідальності за зміст блогів.
Думка редакції сайту може відрізнятися від авторського.
Поділитись в соціальних мережах
укропчик

Укропчик

Коментувати