Ворожіння на Катерини.

Серед численних жіночих свят, що сповідувалися лише представницями «слабкої статі», най знаменним є празник святої великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня.
 
Дослідники християнських вірувань вважають, що в давнину це було свято Дівочої долі, але згодом церква пов'язала його зі святою Катериною.



Образ Катерини як захисниці жіночої долі зустрічається в багатьох слов'янських і європейських народів. Щоправда, французи вважають її патронесою старих дів. В одному з видань, зокрема, мовиться:

«В цей день ранком усі неодружені паризькі дівчата старші від 25 років одягають капелюшки, прикрашені жовтими і зеленими стрічками, що означають надію на одруження, і виходять групами на вулицю. Веселі «катеринетті», як звуть цих дівчат, гуляють по вулиці, співають, розважаються, а в одній з церков відправляється Служба Божа, і архієпископ паризький благословляє старих дівчат. Удень веселі процесії несуть квіти до статуї св. Катерини, а ввечері дівчата розважаються на вулицях. У цей день старим дівчатам дозволяється багато вольностей: за старою традицією чоловіки можуть цілувати на вулиці дівчат у жовто-зелених капелюшках; але ніхто не дивується, коли і «катеринетті» охоче цілують хлопців...».

Щоб там не було, але в залишках обрядодійств збереглися окремі форми гадань. Ними користувалися напередодні празника святої Катерини. 



Робили це в такий спосіб: таємно відламували в сусідських садах вишневі гілочки і ставили їх у воду; якщо галузки розпускали квіти до Різдва чи Маланки, то в цьому році їх власниці вийдуть заміж. Наступного дня повторювали обрядодію, але це вже були поіменні галузки: на кожного члена родини ставили гілочки і чекали різдвяних свят — якщо якась з них не розпускалась, то той має невдовзі померти...

Напередодні Катерини дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, помічаючи в такий спосіб кількох хлопців. Серед них мав бути і яблуневий листочок — для дівчини. Лягаючи спати, юнка читала молитву долі, аби та змилосердилась над нею, а вдосвіта прохала найменшого в родині хлопчика витягти одного з листочків — який втрапляв, за того і вийде заміж, а як випадав листочок з яблуні, то доведеться ще подівувати.



Проте найцікавіші дійства відбувалися на Катерину. Ввечері дівчата влаштовували пісні вечорниці. Зранку в складчину вони зносили до однієї з осель продукти — крупу, пшоно, капусту і готували з них борщ та кашу. На спільну трапезу мали право приходити всі парубки без запрошень. Щоправда, навідувались вони пізно ввечері, після того як дівчата закінчать ворожити.

Існувало безліч таких дійств. Наведу лише кілька. Як тільки спадали сутінки, дівчата вирушали «на полювання» — тихцем підходили до вікон сусідів чи сідали під їхнім тином і слухали, про що вони говорили. За цією розмовою і прогнозували свою долю. Після цього йшли слухати «голос» тварин — собак, коней, корів, спів півня тощо, за якими завбачували професію чи характер судженого.  

Деінде вибігали на вулицю і запитували ім'я першого-ліпшого перехожого, щоб знати, як зватиметься майбутній чоловік. Натомість удосвіта до сходу сонця йшли до криниці і придивлялись до свого відображення: якщо воно «пощерблене», то подружнє життя буде невдалим, і навпаки. 

Останнім акордом катеринських ворожінь, якого з особливим нетерпінням чекали хлопці, було «кликання судженого до каші». Насипавши в миску спеціально заготовленого їства, виходили гуртом надвір і вигукували: 

— Іди, іди, суджений, кашу їсти! — і били по черзі макогоном у ворота.


Команда блог-платформи Укропчики не несе відповідальності за зміст блогів.
Думка редакції сайту може відрізнятися від авторського.
Поділитись в соціальних мережах
укропчик

Укропчик

Коментувати