Як я відправився у відрядження і втратив всі гроші.

Я б вважав цю історію як вигадка, якби мені не попало "вляпатися" в неї особисто. 3 роки тому я був державним службовцем. І так сталося, що міністерство  вирішило провести конференцію. Спустили рознарядку - відправити на конференцію фахівця (тобто мене). Діватися не було куди, та й в столиці ніколи не був, тому відправився у триденне відрядження.



Добу на дорогу до столиці і добу назад. Робочий тиждень накривався мідним тазом. Але тоді я ще навіть не уявляв тазом якого розміру він накриється.

Хоча до біса мою роботу, за яку платять копійки! 

На наступний день після прибуття я відправився до місця проведення конференції. Пам'ятаю, що гроші були з собою (лежали у внутрішній кишені піджака разом з телефоном). Конференція тривала досить довго, тому організатори влаштували каву-брейк з смачними листковими пиріжками і гарячим чаєм. Жую черговий пиріжок, як мені подзвонили. В кишені не намацав грошей. А вони повинні були бути саме там! Про всяк випадок перевірив всі свої кишені, збігав в гардероб і став шукати в куртці, а й там грошей не було. Попадалово! Я в столиці, а грошей немає навіть на проїзд. Добиратися до готелю потрібно було тільки на метро. Пішки б я явно не дійшов.



Нема що робити. Вирішив попросити грошей у борг у кого-небудь з учасників конференції. Написав в блокноті: "Втратив гроші. Займіть хто може. Інакше в столиці одним бомжем стане більше".

Як мені було соромно - не описати. Я свердлив поглядом підлогу. Але довго стояти і ганьбитися не довелося - підійшла дівчина і запропонувала допомогу. Я пояснив їй ситуацію і присягнувся повернути гроші відразу після повернення додому. Вона посміхнулася, але сказала, що нічого повертати не потрібно. Мені лише потрібно було у неї повечеряти. Я погодився, бо грошей не було, а адреси безкоштовних їдалень я не знав. 


Приїхали після конференції до неї додому, повечеряли, я прочистив їй труби на кухні (бо вода йшла в раковині з затримкою) і полагодив дверну ручку. На другий день ми вже не поїхали на конференцію, а влаштували вечірку на двох. 

Ось так я і познайомився зі своєю майбутньою красивою дружиною, яка врятувала мене. 

А на роботі взагалі очманіли, коли після повернення з конференції написав заяву за власним бажанням. 

А хто вчинив би інакше? Вона мені гроші, а я руку і серце! 



Команда блог-платформи Укропчики не несе відповідальності за зміст блогів.
Думка редакції сайту може відрізнятися від авторського.
Поділитись в соціальних мережах
укропчик

Укропчик

Коментувати