Античний концепт дружби: взаємна приязнь чи однодумність?

Загальновідомо, що “φιλία” – давньогрецьке слово, що часто перекладається як “дружба” або “любов”, але не має абсолютно точної відповідності в інших мовах. Воно позначає не лише “дружбу”, але і “дружність”, “тяжіння”, “потяг”, “любов”. Іменник “філія” має своє дієслово “φιλέω” – “дружу”, “люблю”.

Як зазначають мовознавці, слово “філія” за своїм походженням – займенник “свій”, а в поєднанні з різними іменниками воно змінює своє значення. Так, наприклад, дружелюбність стосовно матері – “філоматор”, стосовно батька – “філопатор”, до друга – “філофілія”, до співгромадян – “філополітес” і так далі. Як іменник воно вперше з’являється у Геродота, але не в розумінні особистих стосунків, а в значенні мирного договору, союзу між державами. 

За переказами, першим мислителем, який увів термін “φιλία” для позначення згоди (як між елементами, складовими всього, що у світі, так і міжособистісних відносинах) у всіх можливих значеннях цього слова, був давньогрецький філософ Піфагор (бл. 580-500 до н. е.). Так, згідно з вченням Піфагора, “філія” об’єднує безсмертних богів і простих людей (через благочестя і служіння людей богам), а в людині “філія” пов’язує його дві частини – тіло і душу, в душі ж – розумну її частину з нерозумною (до цього покликана філософія – дослівно “любов до мудрості”). В основі зв’язку “філії” в суспільстві лежать закони; народи з’єднуються, дізнаючись про один одного; в сім’ї чоловік пов’язаний з дружиною і всі домочадців один з одним; в організмі всі його частини з’єднує здоров’я. Іншими словами, “філія” для Піфагора – це універсальний принцип єднання у всьому: не тільки домочадців, друзів, співгромадян, а й богів і людей, людей і всіх живих істот і, ширше, всіх частин світобудови. Це – принцип, що забезпечує гармонію Космосу.

Дружбі у піфагорівському розумінні знаходять аналогію з “жень” (людяністю) у давньокитайського мислителя Конфуція (551-479 до н.е.) як тією властивістю людської натури, завдяки якій людина виявляється пов’язаною з усім – з людьми, з тваринами, з природою – це універсальна сполучна сила в Космосі. Піфагорові приписують вислів: “Дружба – це рівність”. Однак цей вислів є правдивим тільки стосовно собі подібних – дружби людини з людиною, адже вищою формою дружби він уважав “спільність божественних благ, єдність розуму і божественної душі”, а дружби з богами навчав досягати через благочестя і вміле їм служіння.

На моральні аспекти дружби звертає увагу філософ Демокріт (бл. 460-370 до н.е.), стверджуючи, що “той не гідний жити, у кого немає хорошого друга”. Він особливо виділяє дійсну і розумну дружбу, як єдину гідну пошани. Розумність як розумова і моральна якість, висувається філософом на перше місце, адже дружба однієї розумної людини дорожча за дружбу всіх нерозумних, при цьому Демокріт стверджував, що дійсну дружбу створює лише “однодумність”.  

Найважче в дружбі – це вміти відрізняти дійсних друзів від уявних, для чого потрібна мудрість. Разом з прославлянням корисності і необхідності дружби Демокріт говорив також і про її нестійкість, попереджаючи про можливу підступність і невірність друзів. Але, не дивлячись на хиткість і крайню нестабільність дружніх взаємин, Демокріт все ж таки вважав, що дружба – один з найяскравіших і найважливіших видів зв’язку між людьми.


Найбільш фундаментально й розгорнуто у давньогрецькій філософії різновиди “філії” розглядає Арістотель (384-322 до н.е.) у трактаті “Нікомахова етика”, якій присвячені книги VIII і IX. В залежності від контексту сучасні дослідники даної праці слово “філія” перекладають як “дружба”, “дружність”, “дружні зв’язки”, “любов”.

На думку Арістотеля довершена дружба трапляється рідко, тому що й людей таких мало:

“А крім того, потрібні ще час і близьке знайомство, бо, як гласить прислів’я, не можна узнати один одного, перш ніж з’їси разом той “знаменитий пуд солі”; і тому людям не визнати один одного і не бути друзями, перш ніж кожний з’явиться перед іншим як гідний дружби і довір’я. А ті, що у взаєминах своїх раптом починають поводитися дружньо, бажають бути друзями, але не є ними, хіба що вони взаємно гідні дружньої приязні і знають про це; і дійсно, бажання дружби виникає швидко, дружба ж – ні”.

Докладніше: Еволюція інтимності: від Едему до Мережі


Команда блог-платформи Укропчики не несе відповідальності за зміст блогів.
Думка редакції сайту може відрізнятися від авторського.
Поділитись в соціальних мережах
укропчик

Укропчик

Коментувати