Юдейська еротика: “Пісня пісень” і правила “кошерного сексу”

Уявити еротичне життя народів стародавнього Близького Сходу неможливо без шедевру давньоєврейської поезії – книги “Пісня пісень”. Привід для написання цього твору був дуже незвичайний. Великий цар Стародавнього Ізраїлю Соломон (Х ст. до н.е), який славився своєю мудрістю, могутністю та незліченним багатством, покохав Суламіту, просту сільську дівчину, проте так і не зміг справити на неї враження.

Суламіта, як розповідає книга “Пісня пісень”, була закохана у молодого пастуха. Невиданної краси, струнка і смуглява, голубоока красуня швидко завоювала симпатії Ізраїльського царя Соломона. Соломон дарує їй подарунки, але його пристрасть не є такою палкою і взаємною. Суламіта відмовляє царю, і повертається до свого коханого.


“Пісня пісень Соломона” / Stasys Krasauskas, Литва, 1966

“Пісня пісень” складається з коротких любовних поем, в яких змальовано різні етапи любові між молодятами (розлука, пошук, зустріч). Згідно з поширеним сьогодні тлумаченням, вірші, вміщені у цій книзі, є піснями кохання, можливо, приуроченими до юдейського весілля, де вони покликані були оспівувати подружню любов. 

“Ти полонила моє серце, моя сестро-дружино! Ти полонила моє серце одним лиш твоїм оком, однією перлиною твого намиста!
Які ж бо твої любощі прекрасні, моя сестро-дружино! Які ж бо твої любощі хороші! Понад вино! І запах твоїх пахощів понад усі бальзами.
З уст твоїх крапле медом, о дружино, мед і молоко у тебе під язиком, і запах твоїх шат, немов запах Ливану.
Садок замкнений, моя сестра-дружина, садок замкнений, криниця під печаттю.
Твої протоки зрошують сад гранатовий, де овочі препишні, квітучий кипр та троянди.
Нард і шафран, пахуча троща й цинамон, усі дерева кадильні. Мірра, алое й усі бальзами щонайліпші.
Ти джерело садів, криниця води живої; потоки, що з Ливану ринуть!
Здіймись, північний вітре! Прилинь і ти, південний! Повій на сад мій, щоб його запахи рознеслись! Нехай мій любий увійде в сад свій, та споживає плоди його препишні.” [Пісня пісень 4:10-16]

Цар Соломон, якому і приписують авторство “Пісні пісень” мав “700 жінок княжого роду ще й 300 наложниць, і жінки оті зіпсували його серце” [1 Цар. 11:3]. Загалом у монархічний період Стародавнього Ізраїлю зберігалася полігамія і царі одружувалися з кількома жінками або з еротичних мотивів, або з політичних. У таких випадках складно говорити про вірне і виняткове кохання, зокрема коли в гаремі перебувало багато жінок і рабинь. Але вже тоді серед народу поширюється ідеал моногамії. Існувала кара за перелюб, і щоразу складніше було отримати розлучення. 

У далекому минулому юдеї – як юнаки, так і дівчата – приходили до шлюбу незайманими. Батьки ретельно стежили за тим, щоб їхні сини регулярно відвідували синагогу, а дочок намагалися тримати на певній відстані від чоловіків. У I столітті нашої ери видатний богослов, апологет юдейства Філон Олександрійський (бл. 25 до н.е – 50 н.е.) писав, що єврейські юнаки не мають статевого досвіду з повіями, одружуються незайманими і статечно ставляться до єврейських дівчат. Загальновідома прихильність єврейських дружин до своїх чоловіків якоюсь мірою пояснюється вдячністю дівчини за дбайливе ставлення до неї.

Канони “кошерного сексу” досі ґрунтуються на старовинних юдейських традиціях. Поділ на “чисте” і “нечисте” в деяких сферах має за основу пошану до життя і страх перед загрозою для життя. Деякі природні процеси, як-от менструація, нічне сім’явиверження Талмуд трактує як порушення супроти чистоти: “Ні до якої жінки під час її місячної нечистоти не наближатимешся, щоб відкрити наготу її”.  

Для юдеїв коїтус під час менструації – табу, винні у такому зляганні покривалися незмивною ганьбою. Якщо ж дружина приховувала від чоловіка своє становище, і через його необізнаність відбувався статевий контакт, він мав право з нею розлучитися. Протягом семи днів після завершення менструації жінка вважалася нечистою, статеві контакти з нею заборонялися. Отож, при короткому менструальному циклі пара кохалася не частіше 7-8 днів на місяць, бо вже за кілька днів до початку чергових місячних благовірний юдей про всяк випадок до дружини вже не підходив. Завдяки такому кількаденному стримуванню, чоловік ніколи не втрачав відчуття сексуальної снаги і жадання.

Докладніше: Еволюція інтимності: від Едему до Мережі


Команда блог-платформи Укропчики не несе відповідальності за зміст блогів.
Думка редакції сайту може відрізнятися від авторського.
Поділитись в соціальних мережах
укропчик

Укропчик

Коментувати