Етногеографія поцілунків: етикет чи пестощі?

6 липня за рішенням Організації Об’єднаних Націй відзначається Всесвітній день поцілунків (англ. World Kiss Day або англ. World Kissing Day) 

Як не дивно, але у деяких країнах світу такий звичайний для нас поцілунок відсутній. За даними антропологів, більш аніж дві третини населення планети не любить цілуватися у губи. Зокрема, його узвичаєна форма невідома деяким народам Африки, Австралії, Америки. Нехарактерний він сьогодні значній частині китайців та японців. У ескімосів, жителів Океанії замість поцілунку люди використовують іншу форму: труться носами чи обнюхують один одного. Отож, наперекір загальноприйнятій думці, поцілунки ескімосів – це дещо більше, ніж банальне торкання носами. Торкнувшись носами, ескімоси розтулюють губи, одночасно вдихаючи, потім видихають, стискаючи губи. Насолодившись запахом один одного, притискаються носом до щоки партнера і завмирають так на хвилину і довше. 

З усіх сучасних форм поцілунків найпопулярнішим є дружній поцілунок у щоку. Проте у деяких регіонах Азії цей жест вважається інтимно-сексуальним, привселюдно його уникають навіть жінки. Тим не менше у більшості культур поцілунок у щоку є жестом, яким або обмінюються між собою жінки, або чоловік з жінкою (у деяких країнах Сходу цілують один одного у щоки також і друзі-чоловіки, особливо у стані радості в момент привітання). У Єгипті чоловік може привселюдно поцілувати жінку, лише якщо це його мати, дружина, або сестра. В Афганістані поширене таке чоловіче вітання як потрійний поцілунок у щоку: у ліву, у праву і знов в ліву. У Китаї та Індії чоловіки й жінки, які суворо дотримуються традиційних норм поведінки, на вулицях взагалі не цілуються.

Поцілунки-вітання в наші дні можна часто спостерігати в арабських країнах, так само як і в Італії, Греції, Перу, Афганістані. Поцілунки-привітання між малознайомими людьми широко поширені зараз в США та використовуються в напрямі осіб своєї і протилежної статі. Одна з причин такого роду “фамільярності” може ховатися в досить частій зміні місця проживання американців, і така поведінка є способом швидкої соціальної адаптації в новому середовищі.

За давньою традицією, під час зустрічі після тривалої розлуки або прощаючись, а також поздоровляючи своїх родичів і друзів, росіяни цілуються тричі, повертаючи при цьому голову: праворуч-ліворуч-праворуч або ліворуч-праворуч-ліворуч. Це так зване трикратне цілування, яким зазвичай, щоденно зараз росіяни не користуються. В Україні дотепер поширені привітання “за козацьким звичаєм”: зустрівшись у гостині, добрі знайомі обіймаються й цілуються. Поцілунок спостерігається в російській та українській культурі у спілкуванні чоловіків і жінок. У англійців він зустрічається рідко, лише в інтимних стосунках. А у народів Північного Кавказу використовуються поцілунки для привітання тільки у певних ситуаціях і, як правило, між родичами. Відома пристрасть до поцілунків французів, які завжди ритуально цілуються при зустрічі та прощанні на вечірках і тусовках, навіть з незнайомими людьми.

Слід пам’ятати, що культури різняться між собою і за кількістю взаємних поцілунків і за відстанню цілувальників під час вітання й прощання. Так, у США цілуються один раз, у Франції – два, в Росії і деяких регіонах Німеччини (зокрема в Баварії) – три рази. В російській культурі поцілунки супроводжуються дружніми обіймами і тіла партнерів тісно контактують одне з одним, люди стоять на близькій відстані. Навпаки французи, цілуючись, залишаються на деякій дистанції один від одного, тому їх тіла ніколи не стикаються. Вони не торкаються губами щоки іншої людини, а лише притискаються один до одного щоками. Ця відносно нова форма привітання, коли один з тих, хто вітається, легенько бере іншого за плечі та торкається щокою щоки адресата, має назву “аколада”. Так вітають один одного жінки, жінка і чоловік (у цих випадках ініціатором аколади зазвичай є жінка) і чоловіки (аколаду використовують лише близькі друзі або родичі), до речі не лише у приятельському, але й у напівофіційному оточенні. У Голландії і деяких регіонах Німеччини під час привітання люди можуть досить тісно стикатися тілами й обіймати один одного однією рукою, проте замість поцілунку вони просто торкаються партнера щокою один або два рази.

Еротичні поцілунки в гетеросексуальних парах на публіці у багатьох традиційних культурах табуйовані. Тривалий час, наприклад, вважалося, що поцілунок був відсутній в традиційній японській культурі. Проте надалі виявилося, що він є частиною еротичної поведінки, і ставлення до нього в японській культурі двозначне (поцілунки безпосередньо асоціюються з сексом). Родичі взагалі ніколи не цілуються. В середині XIX століття, коли з’явились перші переклади на японську мову літературних творів з Європи, перекладачам прийшлось спеціально винайти новий ієрогліф, який визначив слово “поцілунок”. Публічна демонстрація поцілунків в Японії вважалася порушенням громадського порядку і каралася штрафом або затриманням з 1920 по 1945 р. Японська цензура вирізала всі сцени з поцілунками із західних фільмів аж до кінця 1945 р., до поцілунку ставилися як до чогось вкрай негігієнічного. Актори в японських післявоєнних фільмах якщо і цілувалися, то робили це тільки тоді, коли зображали іноземців. Поцілунки були несправжніми, в реальності актори не торкалися один одного губами, або, в крайньому випадку, робили це через прозору матерію.

Негативне ставлення до поцілунку в японській культурі продовжує зберігатися і в наші дні. Хоча в японській мові є спеціальне слово “сеппун”, яке означає поцілунок, його практично ніколи не вживають. Замість цього молодь воліє використовувати слово “кису”, похідне від англійського “kiss”. Японці вбачають відмінність між цими двома поняттями. У першому випадку поцілунок позначається тільки стосовно до сексуальної поведінки, говорити про який вважається соціально неприйнятним. Англійський варіант розглядається як більш охайний, оскільки не передбачає неминучого еротичного підтексту.

На прикладі співставлення контексту використання поцілунку в європейській і японській культурах можна бачити виняткові культурні відмінності. На відміну від європейських культур, де поцілунок є виразом прихильності, симпатії, турботи, співчуття, поваги, в японській культурі його значення вкрай звужене, а контекст обмежений інтимними стосунками.



Команда блог-платформи Укропчики не несе відповідальності за зміст блогів.
Думка редакції сайту може відрізнятися від авторського.
Поділитись в соціальних мережах
укропчик

Укропчик

Коментувати