“Яблучне питання”: міфологеми “райських плодів”

У день Яблуневого Спасу (у церковному календарі – Преображення Господнє) повсюди в Україні традиційно освячують в храмах зібрані яблука, інші плоди та мед. У давнину вважалося, що у цей день не можна їсти яблука, допоки вони не будуть посвячені у церкві.

Кожен, кому доводилося бачити ілюстрації до Біблійної історії про гріхопадіння обов’язково зауважував, що на тих картинах змій-спокусник зазвичай пропонує праматері Єві покуштувати яблуко. Це відображено й у фразеології, вислови “гріховне яблуко”, “яблуко гріха” є звичними на слух.


Яблуко спокуси – вислів походить з тієї самої біблійної легенди, що й фразеологізми “дерево пізнання добра і зла” та “заборонений плід”. За народними уявленнями,  деревом пізнання добра і зла була яблуня, і саме яблуко скуштувала Єва, спокушена змієм. Фразеологізм “яблуко спокуси” вживають стосовно обставини, за якої є спокуса порушити заборону, скоїти гріх.

Проте, якщо розгорнути Святе Письмо, то в Книзі Буття ми не знайдемо жодної згадки про яблуко. В оповіді про перший гріх йдеться просто про “плід”. І взагалі, у Біблії немає жодних згадок про яблука чи яблуню. Це не дивно, бо на думку вчених, на Близькому Сході у час написання Священної Історії яблука просто не були відомі. Символічними плодами в тому культурному регіоні вважалися гранат (він часто фігурує на сторінках Старого Заповіту), айва та інжир. Як же сталося, що яблуко, цей смачний та корисний фрукт стало символом “забороненого плоду”. Звідки прийшло таке переконання?

Дослідники зазначають, що це могло статися внаслідок помилки під час переписування у VIII-ІХ століттях європейськими ченцями латиною Святого Письма: замість “malum” (лихий, злий, гріховний) була зроблена описка на кшталт “malus” (яблуня).

Відомо, що історія потягу до “забороненого плоду” починається у другому розділі Книги Буття, коли Адамові дається заповідь – не споживати плодів з дерева “пізнання добра і зла”, інакше – “напевно помреш” [Бут. 2:17]. Але спочатку в тексті дається інформація про те, що в саду, окремо від інших дерев, ростуть ще двоє дерев – “дерево життя” і “дерево пізнання добра і зла” [Бут. 2:9].

Аналогом дерева пізнання на теренах європейської культури культури виступає яблуня. Недивно, що у масовій свідомості християн усталилася версія, що в Едемському саду Єва й Адам з’їли “яблуко спокуси”.

Українська легенда оповідає, що у горлі Адама застряг шматок забороненного плоду – яблука – і тепер воно виступає на гортані в кожного мужчини. Мабуть, невипадково у повір’ях багатьох народів кадик (“адамове яблуко”) є прикметною ознакою чоловіка та елементом його сексуальності в очах жінки.

У давніх магічних ритуалах слово “яблуко” входить до низки метафоричних сполук, які позначають плоди з властивостями афродизіаків – “райські яблучка”, “мандрагорові яблучка”. З народних казок відомі  “молодильні яблука”, які повертають молодість тому, хто їх здобуде. У давніх скандинавів яблука були їжею богів, вони давали вічну молодість й пильно охоронялися богинею Ідунн. У кельтських релігіях яблуко символізувало передавання знань та мудрості. Та найбільш відомі нам оповіді про яблука з античної міфології. Вони найбільше вплинули на значення символу. Саме цей золотавий плід подарувала Гея-Земля богині Гері у день її шлюбу з Зевсом. Тому довгий час у Греції яблуко було символом кохання; молодята ділили навпіл яблуко й з’їдали його на вході до шлюбних покоїв. Проте інший міф – про “яблуко розбрату”, яке спричинило Троянську війну – поволі змінив символічне навантаження цього плоду. 

Яблуко розбрату – за давньогрецькою міфологією, богиня розбрату Ерида вирішила помститися богам за те, що вони не запросили її на бенкет. Ерида непомітно кинула золоте яблуко із написом “найпрекраснішій” між богинями Герою, Афродітою та Афіною. Вони почали сперечатись, кому має належати яблуко, бо кожна вважала себе найкрасивішою. Син троянського царя Паріс, якого запросили бути суддею, віддав яблуко Афродіті. За це вона допомогла йому викрасти дружину спартанського царя Єлену Прекрасну, що призвело до десятилітньої Троянської війни. У переносному значенні “яблуко розбрату (чвар)” – це причина ворожнечі, суперечок, незгоди між ким-небудь.



Команда блог-платформи Укропчики не несе відповідальності за зміст блогів.
Думка редакції сайту може відрізнятися від авторського.
Поділитись в соціальних мережах
укропчик

Укропчик

Коментувати