Сунична плутанина

Ароматні, духмяні, запашні

Ці плоди любили і люди кам’яної доби, і древні греки, і римляни, і русичі. Ми теж їх любимо. Про них писали Гіппократ, Пліній Cтарший, Ібн-Сіна, їх згадували у тибетських трактатах з медицини. Їх люблять усі, але, окрім ботаніків, мало хто здогадується, як правильно називаються ці улюбленці. Щороку на початку літа чути повчання та суперечки старших людей про те, як слід називати ці смачні та корисні плоди. На цінниках пишуть: „суниця”, дехто наполягає, що їх треба називати полуницею, інші – клубнікою, а дехто вважає трускавками. Дві останні назви є русизмом і полонізмом відповідно, їх вживати не варто, бо вони засмічують нашу мову. А суниця і полуниця – дві різні рослини, хоч і родичі. Це – рослини роду суниця Fragaria, що у перекладі на українську означає „ароматна, духмяна, запашна”. Ви напевно думаєте, що суницями мають право називатися лише дрібненькі лісові чи садові суниці. А от і ні! Обоє вони і справді є суницями, але те, що ви звикли в побуті називати „клубнікою”, „трускавкою”, „полуницею”– все це неправильні назви рослини, яку також слід називати суницею! Наукова назва цієї рослини – суниця крупноплідна садова або ж суниця ананасна. 

Суничина

Плутанина спостерігається не лише у назвах рослин роду Fragaria , а й у визначенні їх плоду, який ми неправильно називаємо ягодою. Але всі, хто вивчав ботаніку, знають, що ягоди – це такі плоди, у яких під шкірочкою є соковита м’якоть з багатьма насінинами. А у суниць те, що ми називаємо насінням, міститься на шкірочці зверху. Отже, це – не ягоди. У суничної сімейки соковита м’якоть утворена розрослим квітколожем, а зверху на ньому дозрівають не насінини, а повноцінні плоди – горішки. Сьогодні ботаніки такому утвору дали назву суничина і продовжують сперечатися, чи можна його назвати плодом. Є дуже небагато рослин, у яких нам смакують не справжні плоди (у суниці – дрібні горішки), а саме квітколожа. Справжні чи несправжні плоди, але насправді дуже смачні!

Щаслива помилка капітана 

Суниця ананасна (крупноплідна садова) у дикій природі не трапляється. Виникла вона у результаті схрещування двох диких американських видів суниць – чилійської та віргінської. Як же зустрілися ці два види, поширені у різних півкулях? Суниця крупноплідна садова з’явилися завдяки щасливому випадку і… некомпетентності. У 1714 році французький офіцер Амеде Фрезьє, повертаючись із Чилі додому, взяв із собою кілька кущиків чилійської суниці, яка мала більші, ніж він бачив у європейських суниць, плоди. Один кущик потрапив до Королівського ботанічного саду в Парижі. Пан Фрезьє не знав, що рослина дводомна і привіз лише жіночі екземпляри, тому суниця не плодоносила. Згодом, оселившись у Версальському парку, ця рослинка зустрілася з суницею віргінською, котра росла на сусідній грядці. Цей щасливий випадок привів до перезапилення рослин і появи чудового нащадка. Нова рослина так сподобалася людям, що всі кинулися її вирощувати. Суницю крупноплідну сьогодні культивують у Європі, Азії, Америці, Австралії, Північній Африці. Вона витіснила майже всі інші суниці з культури і нараховує приблизно 3 000 сортів. Чому нам не сумно з цього приводу? Напевно, тому, що дуже смачно! 

Хто ти, полуничко?

А яка ж рослина має право називатися полуницею? Насправді полуницею ми повинні називати суницю мускусну, або інакше мускатну (лат. Fragaria moschata). Вона є рідкісною гостею на полицях наших магазинів і ринків, адже плід у неї менший, ніж у суниці великоплідної, і тому рослини менш урожайні. Урожайність зменшується ще й тому, що полуниці є дводомними, тобто тичинкові й маточкові квіти розташовані на різних рослинах. Отже, щоб отримати урожай, на ділянці мають бути висаджені і чоловічі екземпляри рослин, які не плодоносять. Не лише цим вирізняється полуниця з-поміж суниць, у неї і вигляд особливий: світло-зелені гофровані листки на довгих черешках (до 35 см); над листками піднімаються квітконоси; дрібні подовгуваті рожево-фіолетові cуничини з білою солодкою м’якоттю та цікавим сильним специфічним ароматом. Плодолистики полуниці погано відділяються від плодів, і тому варення часто варять разом із ними. Ще до нашої ери люди цінували цілющі властивості полуниці. Сьогодні її вирощують у Франції, Німеччині, Італії та Великобританії. Отже, полуницею правильно називати саме цю рослину, а не суницю садову великоплідну. Та помиляються не лише українці. Російською мовою полуницю (F. moschata) правильно назвати „клубникой”, а у побуті так помилково називають ту ж суницю садову великоплідну (рос. – землянику садовую крупноплодную). 

Суть у матрицях

Одні сунички – маленькі, інші – великі. Вони відрізняються і смаком. У чому ж причина цих відмінностей? А причина відмінностей ховається у ядрі кожної клітини – це хромосоми, що у перекладі означає „забарвлені тільця”. Хромосоми є у всіх клітинних організмів і за своєю суттю вони – матриці, які містять одиниці спадковості (гени) та у повному наборі несуть вичерпну інформацію про організм. У ядрах клітин тіла кожна хромосома має пару, тобто кількість хромосом подвійна (диплоїдна) і позначається 2n. Така кількість достатня для передачі ознак нащадкам. Половину хромосом (n) дочірній організм отримує від матері, іншу половину (n) – від батька. Та часом у природі трапляються природні поліплоїди(2). Більшість суниць є природними поліплоїдами. За кількістю „матриць” (хромосом) їх можна поділити на чотири групи. Є суниці диплоїди, у них 2n = 14 хромосом (суниці лісова та зелена(3)), тетраплоїди – 28 хромосом (суниця східна), гексаплоїди – 42 хромосоми (суниця мускатна, вона ж полуниця європейська) та октаплоїди – 56 хромосом (суниця віргінська, чилійська, овальна та крупноплідна садова). Помічено: що більша кількість „матриць” (хромосом), то більших розмірів набувають рослини та їхні органи. Саме тому у полуниці суничини більші, ніж у суниці лісової, і менші, ніж у садової крупноплідної. 

(2)Поліплоїдія – явище кратного збільшення хромосом, яке підвищує життєві сили організму. Хоча більшість організмів у природі – диплоїдні, приблизно 80 % сучасних культурних рослин є поліплоїдами. Їх людина несвідомо відбирала серед інших для вирощування, бо вони дають більші врожаї і є стійкішими до захворювань. У тварин поліплоїдія трапляється рідше (у деяких червів, комах, риб тощо). 

(3)Суниця зелена російською мовою ще називається „полуница”.


Команда блог-платформи Укропчики не несе відповідальності за зміст блогів.
Думка редакції сайту може відрізнятися від авторського.
Поділитись в соціальних мережах
укропчик

Укропчик

Коментувати